ОТИТ: чи все так просто як здається?

  Мабуть з сопливими носиками у дітей стикався кожен з батьків.  І на перший погляд соплі не є приводом бити тривогу і бігти стрімголов до лікаря, та й зв'язок між вухами і носом не всякому очевидна.  Але це не так.  Виною - помилкова думка, що дитина це зменшена копія дорослого, а це значить, що можна піти в аптеку запитати поради у продавця, закапати ніс або зовсім нічого не робити і все пройде.

  Неозброєним оком легко і просто побачити зовнішнє вухо.  Його функція полягає в посиленні проведення і направлення всіх звукових коливань через слуховий прохід до барабанної перетинки, яка відділяє зовнішнє вухо від середнього.

  Завданням середнього вуха служить проведення звуків.  Середнє вухо це обмежена порожнина, в ній знаходяться певним чином з'єднані між собою три вушні кісточки, які називаються молоточок, ковадло і стрем'ячко.  Тепер уявіть собі, що в цій маленькій кімнатці замість стіни, яка відмежовує простір кімнати (середнє вухо) від вулиці (зовнішнє вухо), щільно натягнута тканина (барабанна перетинка) без єдиної щілини між ними.  Звук викликає коливання цієї натягнутою тканини, з якої щільно з'єднана рукоятка молоточка.

  У внутрішньому вусі звуки перетворюються в нервові імпульси в місці званому равликом через особливої ​​форми напівкруглі канали цієї структури заповнені спеціальною рідиною і чутливими клітинами.

  ЛОР-лікар встановлює діагноз зовнішнього, середнього або внутрішнього отиту в залежності від того в якому відділі вуха виникають порушення.

  Отит - це запальний процес в одному з відділів вуха.

  Зовнішній отит встановлюють, коли на вушній раковині або в зовнішньому слуховому проході виявляють різні запальні процеси.  Це можуть бути різні прищики і гнійнички.

  Найчастіше в дитячій ЛОР - практиці зустрічаються середні отити.

  Для спрощеного розуміння особливостей дитячого організму уявіть собі коридор, що веде від вхідних дверей в кімнату.  В даному випадку дверний проріз - це ніс, а коридор - євстахиєва труба, яка веде в порожнину середнього вуха (тобто в кімнату).  У дорослого цей коридор довгий, просторий і розташований під кутом до вхідних дверей.  У дитини ж він короткий, дуже вузький і веде прямо від входу (носова порожнина) в кімнату (середнє вухо).  І коли дитина починає сопливити з різних причин, то у нього виникає набряк слизової в порожнині носа, що в подальшому викликає набряк євстахієвої труби, через який змінюється тиск і в порожнині середнього вуха починає накопичуватися рідина, якою там бути не повинно.  Так виникає катаральний отит.

  У дитини знижується слух, з'являється біль і закладеність у вусі.  Після чого в порожнині середнього вуха починаються запальні процеси і катаральний отит переходить в гнійний протягом одного або двох днів.  Стан дитини погіршується і у неї підвищується температура тіла.  З огляду на те, що гній в порожнині середнього вуха має крім нестискуваних властивостей рідини ще й «розплавленням» тканин гнійний отит може перейти в стадію перфорації як через барабанну перетинку в зовнішній слуховий прохід, так і в інші порожнини серед яких соскоподібного відросток (ускладнення - мастоидит)  , так і в порожнину черепа.  Останні ускладнення даного захворювання можуть мати сумні наслідки від часткової або повної втрати слуху аж до загибелі дитини.

  Ось так от «звичайних» соплів виникає середній отит, який тягне за собою масу серйозних наслідків для здоров'я дитини.  Виходячи з особливостей будови і роботи дитячого організму вкрай протипоказано самолікування «бабусиними» методами, за порадою як знайомих і близьких так і продавців в аптеках;  саме тому при будь-якого болю у вусі необхідно своєчасне звернення до поліклініки по медичну допомогу, а в разі необхідності направлення до вузького лікаря-оториноларинголога з метою призначення адекватного лікування і попередження серйозних ускладнень, які зажадають хірургічного втручання і серйозного дорогого лікування.

 Тунда Анастасія Сергіївна

 кафедра дитячих хвороб