Життя дітей під час війни. Ізолювати чи залучити до подробиць воєнного стану?

Маленька пам’ятка батькам про те, як балансувати при вирішенні головного питання сьогодення.

   1. Стоп віковим бар’єрам!

 Не проводьте кордонів між батьками та дітьми. Ви звісно можете вважати, що події в країні стосуються виключно дорослих. Це хибна думка, бо дитина може бачити стурбованість батьків, відчувати, що життя зазнало певних змін. Відповіді на питання: «Чому це сталося?» дитина мати не буде. Натомість напруга її зростатиме, ваша паніка буде віддзеркалюватися у дитині.

   2. Тактика введення розмов про війну вдома.

 Подавати інформацію треба дозовано, враховуючи вік дитини. Висловлюватися коротко без додавання жорстоких та жахливих деталей. Відповідати лише на поставлені запитання з боку дитини. Самостійно не провокувати на щоденний розбір новин, а навпаки, намагайтесь відволікати дитину, щоб не було сформовано фокусу уваги виключно на війні.

   3. Ваш емоційний стан – основа емоційного стану вашої дитини.

 Як діти молодшого віку, так і підлітки звертають увагу на батьків, а саме: на їх поведінку та їх настрій. Принципова різниця: діти молодшого віку копіюють емоційний стан дорослих у родині. Тому відсутність паніки у батьків є запорукою спокійної поведінки дитини. Будьте розсудливими, не втрачайте контролю над емоціями у присутності дитини. Що стосується підлітків: ховати власні емоції не потрібно. Побачивши дорослих у поганому настрою, діти підліткового віку будуть шукати причину емоційного стану своїх батьків у собі. В такому випадку варто пояснити, проговорити реальну обставину, через яку ви так себе відчуваєте.

   4. Воєнний час? Точно не для кардинальних змін. За умови перебування у безпечному місці дотримуйтесь того життєвого укладу, що був у вашій сім’ї до початку війни. Наповніть кожен день тим, чим ви любили займатися. Якщо загроза відсутня, то ходіть на зустрічі, не припиняйте взаємодію своїх дітей з іншими дітьми, грайте в футбол на подвір’ї, займайтесь рукоділлям, малюйте кольоровими крейдами, продовжуйте знайомити дитину з оточуючим світом через візуалізацію, дотики і аромати. Підтримуйте єдність вашої родини: вечеряйте всією сім’єю, читайте на ніч дітям казки, переглядайте разом кіно. Не забуваємо про дотики, поцілунки, обійми та висловлювати свою любов до дітей. І звісно, залиште у своїй денній рутині суто дитячі обов’язки, що вони мали виконувати і раніше, але не вимагайте від них більшого.

   5. Емоції на волю!

Коли ви помітили, що дитина поводиться не так, як було раніше, розпочніть з розмови. Запитайте, що трапилось, що вона відчуває, заспокойте, проживіть з нею її емоцію. Не соромте та не карайте за сльози, за прояви інших емоцій. Дозволяйте проживати дитині весь спектр емоцій. Дитина має вивільнити потік емоцій, що є в ній. Малюки роблять це через рукоділля. Діти більш старшого віку грають з мечами та іграшковими пістолетами це нормально. Таким чином дитина виводить негатив з себе. У разі неконтрольованої поведінки дитини, переходу до критичного стану,

зверніться до психолога або до педіатра.

                                                                       Лікар-інтерн Ралдугіна Дар’я Геннадіївна