Сноговоріння у дитини

Сноговоріння (сомнілоквія) – психопатологічний феномен, який виявляється у дітей, підлітків та, зрідка, у дорослих, і характеризується наявністю епізодів розмов уві сні без їх усвідомленого контролю – бурмотіння, проговорення уві сні окремих звуків, слів і навіть фраз. Під час сноговоріння дитина не прокидається від сну і після пробудження не пам’ятає про те, що розмовляла уві сні.

Сноговоріння – нерідке явище, якому батьки помилково не приділяють достатньої уваги або, навіть, намагаються приховати.

Причини подібної поведінки батьків різні.

1. «Я знаю людей, які у дитинстві розмовляли і нічого, виросли нормальним». Подібна аргументація батьків свідчить про усвідомлене або неусвідомлене побоювання того, що наявність у дитини сноговоріння свідчить про її «ненормальність».
Деякі батьки навіть приховують від самої дитини та оточуючих сноговоріння, начебто, це соромний факт, і якщо його приховати, проблема самоліквідується.

Це хибний погляд.

Батькам треба розуміти, що від того, що у дитини наявне сноговоріння, вона не стає «ненормальною». Так само, як не стає «ненормальною» у разі діагностування у неї невротичного розладу, або епілепсії – захворювань, симптомами яких може бути сноговоріння. Ці розлади – такі самі захворювання, як і будь-які інші, наприклад, цукровий діабет, бронхіт. Вони потребують діагностики і лікування.

2. «Саме пройде, дитина переросте». Але ж і нежить також може пройти самостійно, однак у батьків відсутня практика «чекати самовилікування».

Проблема тут в тому, що батьки зазвичай не розглядають сноговоріння як симптом захворювання, що заслуговує консультації лікаря, а нежить – розглядають.

Поведінку батьків можна зрозуміти: при сноговорінні у дитини відсутні симптоми, які традиційно розглядаються як небезпечні – наприклад, підвищення температури тіла, біль тощо. Проте, начебто безпечний прояв, насправді є показником психічного дискомфорту дитини, і залишати його без уваги не можна.

Дійсно, сноговоріння не завжди є проявом захворювання, наприклад, у разі одноразового епізоду. Втім, у випадках, коли сноговоріння у дитини виникає неодноразово, а особливо – постійно, найчастіше мова йде про наявність захворювання або перебування дитини у психологічно дискомфортному стані, порушенні режиму дня дитини.
Сноговоріння, що повторюється, потребує медичного обстеження, корегування психологічного стану дитині або умов її перебування.
Обстеження у яких фахівців треба пройти обов’язково при наявності сноговоріння: психіатр, невропатолог.

Що не можна робити:

  • кожен раз будити дитину і запитувати, що з нею, чи добре себе почуває, чи не наснилися їй жахи – ви лише зіпсуєте дитині сон,– дитина не пам’ятає, що розмовляє уві сні і чому це робить;
  • карати дитину за те, що вона сказала уві сні, у разі, коли зміст сказаного є некоректним, лайливим – дитина не несе відповідальність за те, що говорить уві сні і нічого не пам’ятає; те, що дитина говорить уві сні не є результатом її свідомості;
  • карати дитину за те, що вона когось будить, розмовляючи уві сні, вимагати, аби дитина себе контролювала і не розмовляла уві сні – знову таки, дитина не несе відповідальність за те, що розмовляє уві сні так само, як дитина не несе відповідальність за те, що у неї підвищилася температура тіла – вона це робить не навмисно, і, навіть, якщо дуже захоче, не зможе запобігти цьому.

На що може вказувати наявність сноговоріння?

Сноговоріння може бути симптомом:

а) психоемоційного перевантаження дитини;
б) невротичного розладу;
в) епілепсії.

1. Психоемоційне перевантаження – найлегша причина сноговоріння.
Психоемоційне перевантаження дитини свідчить про наявність донозологічних психічних порушень, що не досягли рівня хвороби. Проте вони потребують проведення психогігієнічних впроваджень, аби налагодити психічне функціонування дитини, її психічний комфорт.

Такими перевантаженнями для дитини можуть бути:

  • порушений режим дня дитини, занадто виражені навчальні перевантаження в школі – тривалі по часу заняття, великий об’єм інформації тощо. В цьому випадку можуть допомогти нормалізація режиму сон-неспання, скорочення учбового дня, збільшення кількості та тривалості перерв, скорочення учбового матеріалу тощо;
  • психоемоційні навантаження: занадто емоційна залученість дитини до ігор, процесу навчання тощо; міжособистісні конфлікти із однолітками; конфлікти в сім’ї тощо;
  • психологічна дисгармонійність – відчування дитиною суб’єктивного дискомфорту, в т.ч. пов’язаного, наприклад, із самотністю, або, навпаки, перебуванням у соціумі, надмірна сором’язливість дитини тощо.

Що треба робити: пройти медичне обстеження аби виключити наявність захворювання; усунути психотравмуючі чинники, психоемоційні навантаження, нормалізувати режим дня дитини.

Який фахівець може допомогти: з метою налагодження психічного стану дитини та її добового розпорядку треба звернутися до шкільного психолога, медичного психолога, лікаря-педіатра, дитячого психіатра.

2. Невротичні розлади вже представляють собою хворобу, яку потрібно лікувати у профільного фахівця – лікаря психіатра або психотерапевта.

Невротичні розлади виникають внаслідок реакції організму дитини на психотравмуючу ситуацію, з якою організм і психіка дитини неспроможні справитися самостійно.

До таких ситуацій можуть відноситися смерть близької людини, конфлікти у сім’ї чи у колективі однолітків, навіть переживання дитини через низькі відмітки у школі. Будь що. Дитина ззовні може не демонструвати свої переживання, приховувати їх, або навіть не усвідомлювати. В цьому випадку прихований дискомфорт демонструє своє існування через соматичну симптоматику, в т.ч. через сноговороіння – таким шляхом організм підказує, що з організмом і психічним самопочуттям дитини «щось не так».

Що треба робити: пройти медичне обстеження, лікувати невротичний розлад.

У якого фахівця лікують невротичний розлад: у дитячого психіатра, психотерапевта.

3. Епілепсія – найтяжча причина сноговоріння.

Епілепсія є тяжким захворюванням, яке найчастіше проявляється у вигляді епілептичних нападів. Втім, в деяких випадках епілепсія може проявлятися через сноговоріння, що виступає як еквівалент епілептичних нападів.

Епілепсія найчастіше виникає внаслідок органічного ураження головного мозку і потребує обов’язкового лікування.

Що треба робити: пройти медичне обстеження, лікувати епілепсію.

Який фахівець може допомогти: епілепсію лікує дитячий психіатр, лікар-невропатолог.

Треба мати на увазі, що встановити причину виникнення сноговоріння у дитини може лише фахівець. Тому дитину треба обов’язково відвести на консультацію до лікаря-психіатра та лікаря-невропатолога і лише після їх огляду приймати рішення щодо методів психогігієни та необхідності лікування. Ні в якому випадку не можна приховувати факт наявності у дитини сноговоріння в теперішній час чи в минулому.

Треба пам'ятати, що психічне благополуччя у дитячому віці є запорукою щасливого та успішного життя у дорослому.

 

Данілевська Наталя Володимирівна
лікар-психіатр,
асистент кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології ЗДМУ

 


Поделиться ссылкой на эту страницу:
Оставить отзыв